Висловлюємо слова підтримки рідним та близьким.
Сьогодні ми схиляємо голови перед усіма, хто зник безвісти, і висловлюємо слова підтримки їхнім рідним та близьким.
Зникнення людини — це біль, який важко описати словами. Це щоденне очікування дзвінка, повідомлення, будь-якої звістки. Це надія, яка живе попри страх і невідомість. Для родин зниклих безвісти немає простого «чекати» — кожен день наповнений тривогою, молитвою та вірою у повернення найдорожчих.
В умовах війни тисячі українських родин опинилися перед цією страшною реальністю. Серед них — наші Захисники, які пішли боронити Україну та не повернулися додому.
Ми не маємо права забувати про них. Маємо пам’ятати кожне ім’я, підтримувати родини, говорити про зниклих і докладати всіх можливих зусиль, щоб кожна людина була знайдена, а кожна родина отримала правду та можливість обійняти свою рідну людину.
Нехай надія не згасає у серцях тих, хто чекає. Нехай кожна звістка буде доброю, а кожен, кого чекають, обов’язково повернеться додому.
Пам’ятаємо. Чекаємо. Не втрачаємо надії.
