Історія, яка надихає… Історія про те, чому українці виграють цю війну!

Три дні тому Підгаєцька міська рада надала допомогу  продуктами, медикаментами, домашньою випічкою, речами першої необхідності двом чоловікам, які охоче все грузили у машину.

-Хлопці, а куди везете? - запитуємо.
 -У Макарів, односельчанам, -   спокійно відповідають чоловіки.

- Як у Макарів? Селище ж облозі! Там ж русьня веде постійні обтріли по житлових будинках та мирних жителях! Як ви доїдете? - схвильовано знову запитуємо ми.

- Нічого страшного, ми місцеві і знаємо стежки, яких рускі не знають. Наші друзі та односельчани із села Мотижин, що біля селища Макарів, вже дуже довго сидять без їжі, води, світла, тепла, зв’язку і  їм потрібна наша допомога, -  знову виважено, але з болем відповідають хлопці. І продовжують:

- Там сусід не знає чи його сусід живий… Вони тижнями не виходять з підвалів…

Після розмови із старостою Мужилівського старостинського округу довідуємось, що дев’ятнадцятьом людям із села Мотижин Макарівської громади, що під Києвом,  вдалось виїхати з – під куль ворога, і вони приїхали у Підгаєцьку громаду та поселились у селі Мужилів.  

Переселенці, так ми вже звикли називати тимчасово переміщених людей із інших регіонів України, самі пекли  запашних хліб в печі,  пампушки, сухарі, запікали кров’янку та готували інші страви для своїх односельчан, які опинились в облозі орків. Жителі села Мужилів також допомогли всім чим змогли.

І зранку, вдосвіта, хлопці поїхали у пекло…А нам залишилось лише милились… молились, лиш би хлопці щасливо доїхали до села Мотижин і повернулись до нашої громади.

Яке ж то щастя було почути  того ж самого ранку, коли вирушили хлопці у дорогу, фразу по новинах: «Макарів наші звільнили!» Але, на жаль, село Мотижин не вдалось звільнити і його повністю окупували рускі війська та кадирівці. Незважаючи на постійні обстріли, але з Божою допомогою та рідними стежками,  хлопцям все ж таки вдалось доїхати до найближчого блокпосту свого села та передати допомогу українським військовослужбовцям, які вже, у свою чергу, намагатимуться доставити такі необхідні продукти, медикаменти та речі жителям села Мотижин, Макарівської  громади.

Хлопці вже щасливо повернулися  у село Мужилів до своїх дружин і дітей .

Милосердя, доброта та співчуття до ближнього - це у нас в крові, це закладено у наше українське ДНК, це те, що відрізняє нас від рашистів, і цього ніколи не збагнути оркам!  

І саме тому українці виграють цю війну, бо це - війна людей, які щиро моляться та боронять свою рідну землю  проти нелюдей, які  вбивають, ґвалтують, мародерять на чужій землі. А Добро завжди перемагає Зло!

Слава Україні! Героям Слава!