Про особливості професії рятувальника з перших уст

Напередодні Дня рятувальника «АкцЕнти ГромАди» завітали до  14-ої державної пожежно-рятувальної частини  2-го державного пожежно-рятувального загону головного управління ДСНС України у Тернопільській області.

День рятувальника в нашій країні затверджено Указом Президента України №830 від 12 вересня 2008 року і відзначається 17 вересня.  Це професійне свято тих, хто рятує чужі життя, попереджає та ліквідовує пожежі, аварії, виносить людей з вогню, дістає з-під уламків. І це ще не весь перелік завдань оперативно-рятувальної служби…

Детальніше про специфіку роботи рятувальника нам розповіли заступник начальника  2ДПРЗ ГУ ДСНС України в Тернопільській області Василь Кулявий та начальник 14ДПРЧ 2ПДРЗ, майор служби цивільного захисту Тарас Андрій .

АкцЕнти ГромАди (далі А. Г.): Напевно, немає більш відповідальної та небезпечної роботи, ніж професія рятувальника. Скажіть нам, як це – працювати рятувальником?

Василь Степанович (далі В. С.): Відповідально та важко. . У нас були випадки, коли люди звільнялися через рік-два, бо побачили, що то не їхнє… Але той, хто свідомо обрав  цю професію задля порятунку та допомоги людям, розуміє усю складність роботи. У нас є гасло «Запобігти! Врятувати! Допомогти!» і 99% рятувальників готові його дотримуватися попри все.

А. Г.: Чи пам’ятаєте Ви свій перший виїзд?

Андрій Васильович (далі А.В.): У мене був період після навчання у Львові, коли перші дев’ять місяців не було виїздів взагалі. Казали хлопці, що мене добре «посвятили». Але потім була перша масштабна пожежа на лісовому масиві, на яку виїхали наші дві машини. Протягнули всі рукави і більше пів дня гасили пожежу. Попрацювали ми тоді на славу.

А. Г.: Ви згадали за пожежі. Які її найчастіші причини?

А. В.: Насамперед це проблеми з електромережею. Також порушення правил обладнання та експлуатації пічного опалення; необережне поводження з вогнем. Спалення сухостою, що призводить до масових пожеж у весняний та осінній періоди, коли є по три-чотири виклики на добу! Для нашої громади це суттєвий показник, адже в інші періоди може бути, до прикладу, один виклик на місяць.

А. Г.: З якими проблемами стикаєтеся у ході роботи?

А.В.: Глобальних проблем немає. Але є віддалені населені пункти, до яких доїзд становить в середньому годину. Також кожного року зменшується наповнюваність водойм, у деяких селах взагалі немає ні річок, ні ставів, і це стає перешкодою успішного гасіння пожежі, бо витрачається час на пошук води для наповнення автоцистерни.

А. Г.: А як змінилася ваша робота в умовах війни?

А. В.: На початку війни ми несли службу посилено, чергували у дві зміни всім особовим складом. Також відмінили навчання населення, шкіл, садочків, адже постійно потрібно бути напоготові в разі надзвичайної ситуації.

А. Г.: А чи існують у пожежників свої робочі забобони?

А. В.: Так, не можна на зміні хлопцям говорити «Щасливо», бо тоді обов’язково караул у ту добу виїде на пожежу. Краще побажати «сухих рукавів». Ми не тиснемо руки на прощання, лише при вітанні. Як то кажуть, пожежники не прощаються, бо в будь-яку мить на виклик можуть залучити резерв – і тоді всі знову зустрінуться.

 А. Г.: З якими словами  Ви би хотіли звернутися до жителів нашої громади?

А.В.: Шановні мешканці Підгаєцької громади! Не нехтуйте сигналом повітряної тривоги, йдіть в укриття. При виявленні невідомих предметів звертайтеся за номером  телефону 101 чи 102.

Дотримуйтеся правил пожежної безпеки і будьте обережними.

А.Г.: Ми вітаємо Вас зі святом. Бажаємо всіляких гараздів, міцного здоров’я, поменше тривожних дзвінків. Нехай Вас завжди супроводжує прагнення допомогти тим, хто найбільше потребує допомоги.

В. С.: Дякуємо, що завітали до нас.