Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі...

25 лютого (13 за юліанським календарем) 1871 року у місті Новгоград-Волинському (нині місті Зв'ягель Житомирської області) народилася Лариса Петрівна Косач, славетна українська письменниця, перекладачка, культурна діячка, відома нам Леся Українка.

Глибока освідченість, величезний творчий потенціал, блискуче володіння словом, незламна воля до життя, неосяжність задумів і наполегливість в їх реалізації. Леся Українка - мужній геній і окраса українського слова. Хоч би де не була поетеса, завжди думками линула до рідного краю. Мріяла про кращу долю для свого народу...

,, Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі..." - ці слова промовляють до нас крізь віки, ніби пророцтво. Зараз ми щодня вчимось крізь сльози сміятись та серед лиха співати пісні! І це дає нам сили рухатитись далі, попри всі перешкоди.

До дня народження Лесі Українки у народному громадському історико-краєзнавчому музеї Підгаєцької міської ради проведено літературно-мистецький захід ,, Пророчиця з іменем Україна". Окрасою цієї події стала пісня ,, Давня весна" у виконанні сестер Ольги Вітів'як та Галини Підвінської . Також було відтворено інсценізацію уривку із драматичної поеми ,, Бояриня ".

Леся часто сприймається нами суворою, трагічною, нещасною. Адже її життя - то постійна боротьба з невиліковною хворобою, і відлуння цієї боротьби часто звучить в її творчості. Проте вдивіться в її фото і ви побачите елегантну і привабливу жінку. Знавці її біографії зазначають, що Леся часто сама собі шила, завжди зважаючи на останні тенденції моди. Вона віддавала перевагу довгим спідницям і сорочкам, вважаючи їх більш зручними у побуті. Чимало в її гардеробі було і різноманітних аксесуарів, сумочок, рукавичок, капелюшків, хусточок і шаликів, а також прикрас.

На деяких фото бачимо Лесю у народному вбранні. Мовби нічого дивного, але не для другої половини XlX століття, бо тоді таке вбрання визнавалося лише селянським, а отже меншовартісним. Вважалося, що моду на вишиванки і на українську мову в побуті української еліти того часу започаткувала саме родина Косачів, чому найбільше посприяла мама Лесі Ольга Косач ( ми її знаємо як письменницю Олену Пчілку ). Власним прикладом родина доводила, що український народний одяг і українська мова - атрибути всіх українців незалежно від їх соціального статусу. На одному із ранніх фото Леся вбрана у народний костюм, який доповнюють нашийні прикраси - намисто із муранського скла, яке називали ще пацьорками. На одній із низок бачимо підвіску - дукач. Нагадаємо, що це традиційна українська прикраса , в основі якої - срібна ( найчастіше ) монета, медаль або їхня імітація.

В народному строї Леся Українка постає і на банкноті 200 гривень. А поряд - рядки з її поезії: ,, За правду, браття, єднаймось щиро, єднаний маєм правий шлях..."

За правду, браття, єднаймось щиро,

Єдиний маєм правий шлях,

Єдину, браття, всі маєм віру,

Єдине серце у грудях.

Нема в нас, браття, ні зради лихої,

Ні кривди ми не боїмось,

Знамена держімо правди святої,

На зраду ми не піддамось.

До нас ходіте усі, хто за правду

Не жалує життя оддать,

Ми приймемо того, мов брата рідного,

Хто правду любить, той наш брат.

Народний громадський історико-краєзнавчий музей Підгаєцької міської ради