Низький уклін Великому Кобзареві!

Сьогодні, 9 березня, минає чергова річниця від дня народження людини, без якої неможливо уявити Україну. Тарас Шевченко – це більше, ніж поет. Це голос народу, його совість, його біль і його мрія. Він не просто писав – він кликав, будив, змушував відчути відповідальність за рідну землю. Його слово ставало зброєю, його думки – вогнем, що палав у серцях і не давав згаснути надії.

Шевченко жив у непростий час, але його мрія про вільну, сильну Україну була ясною, як сонце. Його доля – це приклад незламності, а його творчість – безцінний спадок, який залишається актуальним у кожному поколінні. Він навчив нас любити Батьківщину не словами, а серцем, не боятися правди й завжди пам’ятати, хто ми є.

Його пророчі слова і сьогодні звучать, ніби сказані для нас:

“Борітеся – поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!”

Низький уклін Великому Кобзареві! Читаємо, пам’ятаємо, шануємо!